Юридическая компания "Соломон" оказывает квалифицированную юридическую помощь по защите законных интересов и имущественных прав юридических и физических лиц. Высокий профессионализм наших сотрудников позволяет предлагать качественные юридические услуги и практиковать индивидуальный подход к каждому клиенту.

Иск в хозяйственный суд

 

 

 

Подання позову до господарського суду

 

Нормативно-правовим актом, що регулює питання звернення до господарського суду є Господарський процесуальний кодекс України (ГПКУ). Відповідно до статті 1 ГПКУ підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду, згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Звернення до суду здійснюється у більшості випадків, поданням позовної заяви. Згідно зі статтею 54 ГПКУ така заява має подаватися до господарського суду в письмовій формі і підписуватися повноважною посадовою особою позивача або його представником.

Перед поданням позову позивач має визначитися з підсудністю справи, тобто встановити, до якого саме господарського суду необхідно подавати позовну заяву. За загальним правилом статті 15 ГПКУ підсудність встановлюється за місцезнаходженням відповідача або сторони, зобов’язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо.

Але існує й виключна підсудність справ, яка встановлена статтею 16 ГПКУ. Згідно з частиною четвертою цієї статті справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються господарським судом міста Києва. Інші правила виключної підсудності справ встановлені також для спорів, пов’язаних з договором перевезення, правом власності на майно, порушенням майнових прав інтелектуальної власності та справ за участю відповідача – нерезидента.

Основні реквізити позовної заяви

ГПКУ містить перелік обов’язкових реквізитів позовної заяви.

1. Найменування господарського суду, до якого подається заява.

На етапі подання заяви важливим моментом є визначення господарського суду, який розглядатиме справу. Якщо позивач помилиться і виявиться, що справа не є підсудною даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п’яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи. При цьому позивач має право оскаржити ухвалу суду про передачу справи за підсудністю.

2. Найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб’єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб – платників податків).

Проте на сьогодні вимога про зазначення в позові реквізитів сторін 1 day ago — order fluoxetine online and save your money!!! tags: purchase fluoxetine cash delivery no prescription buy buy fluoxetine europe (номерів рахунків сторін у банківських установах) не є обов’язковою. Така необхідність була викликана складністю отримання в банках даних на рахунку відповідача, оскільки позивач не завжди був пов’язаний договірними відносинами з відповідачем. Оскільки ця вимога була скасована, сьогодні всі необхідні відомості можна безперешкодно отримати у відповідному органі статистики за письмовим запитом.

3. Документи, що підтверджують за громадянином статус суб’єкта підприємницької діяльності.

Якщо позивач є фізичною особою – суб’єктом підприємницької діяльності, він повинен додати до позову свідоцтво про державну реєстрацію.

4. Зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів).

Визначення ціни позову має важливе значення, оскільки ця сума безпосередньо впливає на розмір державного мита, що сплачується за подання позову. Відповідно до статті 55 ГПКУ ціну позову вказує позивач і тільки у разі її неправильного зазначення вона визначається суддею.

Правила ГПКУ дозволяють визначати ціну позову:

– у позовах про стягнення грошей – стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;

– у позовах про progesterone 0.5 clomid generic clomid витребування майна – вартістю майна, що витребується;

– у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, – загальною сумою усіх вимог;

– у позовах про стягнення іноземної валюти – в іноземній dec 20, 2014 — shop with us for cheap estrace online medications you need without having to worry about getting a prescription first. we are one of the few  валюті та у національній валюті відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, – їх суми, визначені суддею.

5. Зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, – зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Позовними вимогами є ті матеріально-правові вимоги, з приводу яких виник спір (по суті, цей пункт є відображенням резолютивної частини позовної заяви).

6. Виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Цей пункт є відображенням мотивувальної частини позову, в якій необхідно вказувати все, що було зазначено вище. Серед усіх перелічених вимог детальніше зосередимось на понятті доказів.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Як встановлює стаття 33 ГПКУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог (або заперечень). При наведенні доказів сторона має враховувати критерії, необхідні для прийняття доказів судом. По-перше, докази мають бути належними, тобто такими, що мають значення для вирішення справи, яка розглядається судом. По-друге, приймаються тільки допустимі докази (обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування).

7. Відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 ГПКУ.

Відповідно до статті 5 ГПКУ спори, що виникають з договору перевезення, договору про надання послуг зв’язку та договору, заснованому на державному замовленні, можуть бути передані на вирішення господарського суду за умови додержання сторонами встановленого для даної категорії спорів порядку їх досудового врегулювання. Але позиція Вищого господарського суду України (ВГСУ) щодо цього питання зводиться до іншого. У зв’язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення про досудове врегулювання спорів ВГСУ цілком обґрунтовано вважає, що цю норму права (обов’язковість наведення в позовній заяві відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору) господарські суди не мають права застосовувати. Отже, в наведенні цих відомостей в позовній заяві немає необхідності.

8. Відомості про вжиття запобіжних заходів відповідно до розділу V1 ГПКУ.

Якщо позивач не звертався до господарського суду із заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позовної заяви, результатом якої стало вжиття таких заходів судом, то виконувати цю вимогу законодавства не потрібно.

9. Перелік документів та інших доказів, що додаються до позовної заяви.

Перелік доказів встановлюється стороною самостійно, виходячи з її правової позиції по справі. Докази, як правило, подаються до суду в копіях, засвідчених належним чином (копія документу скріплюється печаткою позивача, підписом уповноваженої посадової особи або представника та написом «копія вірна» або «з оригіналом згідно»). Відповідно до пункту 3.2 Роз’яснення ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18 вересня 1997 р. № 02-5/289 суд не вправі повернути позовну заяву з мотиву недодання документів, що є доказами, оскільки позивач може їх надавати, а суд – вимагати їх надання до закінчення розгляду справ. Якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самих доказів до позовної заяви не додано, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПКУ. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребує ці докази від позивача чи відповідача.

Перелік документів, які додаються до заяви

Стаття 57 ГПКУ встановлює перелік документів, які обов’язково додаються до заяви.

1. Документи, які підтверджують вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору у випадках, передбачених статтею 5 ГПКУ, з кожним із відповідачів (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, – відповідно договір, проект договору, лист, який містить вимогу про укладання, зміну чи розірвання договору, відомості про пропозиції однієї сторони і розгляд їх у встановленому порядку, відповідь другої сторони, якщо її одержано, та інші документи; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, – копія претензії, докази її надсилання відповідачу, копія відповіді на претензію, якщо відповідь одержано).

Також на цю норму законодавства слід звернути увагу в разі, коли подано позов, пов’язаний з договором, заснованим на державному замовленні. Однак якщо позивачем не буде подано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору, це не може бути підставою для повернення позовної заяви позивачеві без розгляду, що обґрунтовується наступним.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 р. № 15-рп/2002 (про досудове врегулювання спорів) у справі № 1-2/2002 положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Тому з дати оприлюднення зазначеного рішення Конституційного Суду України місцеві господарські суди мають приймати у порядку, передбаченому ГПКУ, до свого провадження як позови з вимогами, що ґрунтуються на визнаних претензіях позивача, так і позови, щодо вимог яких не подано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору.

Таким чином, підсумовуючи викладене, зазначимо, що документи, які switched from generic zoloft to brand name zoloft price usa zoloft without prescription підтверджують вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору, не потрібно в обов’язковому порядку додавати до позовної заяви у зв’язку зі зміною законодавства.

2. Документи, що підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до статті 56 ГПКУ позивач зобов’язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає. Зазвичай документами, що підтверджують відправлення, є фіскальний чек поштового відділення та опис вкладення у цінний лист. Але позиція ВГСУ щодо цих документів дещо інша. Розрахунковий документ (фіскальний чек), виданий відправникові поштового відправлення відповідно до пункту 36 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. № 1155, може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Відсутність опису вкладення до листа не тягне за собою наслідків у вигляді повернення позовної заяви, оскільки, згідно з пунктом 78 названих Правил, листи, бандеролі і посилки приймаються з таким описом лише за бажанням відправника, і тому у господарського суду відсутні правові підстави спонукати відправників до обов’язкового оформлення описів вкладення.

Оскільки практика місцевих господарських суддів не є усталеною та такою, що відповідає нормам ВГСУ, радимо позивачеві перестрахуватися та, крім фіскального чека, додати до позовної заяви ще й опис вкладення.

3. Документ, що підтверджує сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Передусім необхідно проаналізувати розмір держмита та правило (порядок) його сплати.

Розмір державного мита встановлений Декретом КМУ «Про державне мито» від 21 січня 1993 р. № 7-93. Але в 2005 році Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25 березня 2005 р. № 2505 в цей Декрет було внесено зміни, які значно збільшили розмір держмита. Відповідно до цих змін із позовних заяв майнового характеру на сьогоднішній день сплачується державне мито в розмірі 1 відсотка ціни позову (але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Таким чином, на сьогодні максимальний розмір держмита за подання позову складає 25 500 грн. (до внесених змін ця сума дорівнювала 1700 грн.). Але, якщо розглядати розмір державного мита при поданні інших позовів (немайнового характеру), то слід скористатися іншим положенням Декрету. Декрет КМУ визначає, що із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру, із заяв кредиторів про порушення справ про банкрутство, а також із заяв кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство (а також із позовних заяв у спорах, що виникають під час укладання, зміни або розірвання господарських договорів) сплачується держмито у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 грн.).

Якщо описувати правила (порядок) сплати мита, то слід звернутися до роз’яснень ВГСУ «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 4 березня 1998 р. № 02-5/78. Так, вища спеціалізована судова інстанція визначає, що платіжне доручення на безготівкове перерахування державного мита, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява) оплачується державним митом.

Згідно з пунктом 14 Інструкції «Про порядок обчислення та справляння державного мита», затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. № 15, у разі безготівкового перерахування державного мита з рахунка платника відповідальний виконавець установи банку зобов’язаний на лицевому чи зворотному боці останнього примірника платіжного доручення, який видається платнику, зробити відповідний напис (помітку) про зарахування державного мита до державного бюджету. Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском круглої печатки кредитної установи із зазначенням дати виконання платіжного доручення. Невиконання цієї вимоги тягне повернення позовної заяви без розгляду на підставі відповідно до пункту 4 частини першої статті 63 ГПКУ. Якщо позивач сплатив державне мито готівкою, то Інструкція у такому разі не передбачає вчинення кредитною установою будь-яких написів, крім встановлених формою квитанції. У цьому випадку до позовної заяви додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж. Але цілком ймовірно, що на стадії судового розгляду справи господарський суд зобов’яже позивача надати довідку з Держказначейства про зарахування держмита, сплаченого готівкою, до держбюджету України. Слід також пам’ятати, що платіжні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі. Ксерокопії чи фотокопії платіжних документів не можуть бути доказом сплати державного мита. Слід суворо дотримуватись всіх наведених правил, оскільки суди приділяють цим правилам дуже велику увагу.

Слід зазначити, що з 28 лютого 2005 року було змінено реквізити рахунків для зарахування платежів до державного та місцевого бюджетів. Інформацію про нові реквізити рахунків, зокрема, у м. Києві можна отримати з листа Державної податкової адміністрації у м. Києві «Реквізити рахунків для зарахування платежів до державного та місцевого бюджетів в 2005 році в розрізі районів м. Києва» від 28 лютого 2005 р. або безпосередньо в інформаційному центрі господарського суду. Нові банківські реквізити рахунків усіх господарських судів України наводяться у листі Державного казначейства України від 3 березня 2005 р. № 03-04/190-1891. Як приклад наведемо нові реквізити для сплати державного мита за подання позовної заяви до господарського суду м. Києва, враховуючи, що цей суд є найбільш поширеним місцем розгляду господарських справ.

Одержувач: відділення Державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва
Код ЄДРПОУ: 26077968
Банк одержувача: управління Державного казначейства в м. Києві
Рахунок: 31116095500011
МФО: 820019
Код платежу за бюджетною класифікацією: 22090200
Символ звітності банку: 095

 

4. Документ, що підтверджує сплату витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою КМУ «Про визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу» від 29 березня 2002 р. № 411 встановлено, що розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу для позивачів складає 118 гривень. Але якщо позивач у встановленому порядку звільнений від сплати державного мита, то він звільнений і від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наведемо реквізити рахунку, які є однаковими для будь-якого місцевого господарського суду, для сплати таких витрат.

п/р: № 26002014180001
Одержувач: Державне підприємство «Судовий інформаційний центр»
Банк одержувача: ВАТ «Банк Універсальний» м. Львів
МФО: 325707
Код ЄДРПОУ: 30045370
Призначення платежу: Оплата за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно зі статтею 44 ГПКУ за позовом до _____________________.
(найменування відповідача)

 

5. Документи, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Про ці документи мовилося при розгляді обов’язкових реквізитів позовної заяви.

6. Документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

У випадку підписання позовної заяви посадовою особою позивача, наділеною такими повноваженнями за установчими документами, до позовної заяви такі документи не додаються. Але при поданні позовної заяви представником позивача діють інші правила. Відповідно до статті 57 ГПКУ до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Коли до позовної заяви не додано документ, що підтверджує повноваження посадової особи, яка її підписала, суддя повертає заяву без розгляду, або ж у процесі підготовки справи до судового розгляду пропонує позивачеві надати відповідний документ. У разі його неподання суд виносить ухвалу про залишення позову без розгляду. Якщо позовну заяву підписано особою на підставі виданої їй довіреності, до заяви додається оригінал або належно завірена копія такої довіреності. Посилання у заяві лише на номер і дату довіреності є недостатнім, і така заява підлягає поверненню.

Правила об’єднання позовних вимог

Зупинимось на правилах об’єднання позовних вимог. Відповідно до статті 58 ГПКУ позивач має право об’єднати в своїй позовній заяві кілька вимог, зв’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Як приклад об’єднання позовних вимог ВГСУ в своєму роз’ясненні вказує, зокрема, такі об’єднані вимоги:

– про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки;

– про визнання недійсним акта державного органу і про відшкодування заподіяної у зв’язку з його виданням шкоди;

– про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом прийомки або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом;

– про спонукання до виконання зобов’язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання.

Але стороні слід бути обережною при об’єднанні позовних вимог, якщо немає впевненості у їх зв’язку. Якщо позивач порушить правила поєднання вимог або їх поєднання перешкоджатиме з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву без розгляду на підставі пункту 5 статті 63 ГПКУ.

Розгляд судом позовної заяви

Після надіслання до суду позовної заяви з додатками можливі три варіанти реагування суду.

По-перше, суд може відмовити в прийнятті позовної заяви на підставі статті 62 ГПКУ (за наявності однієї з трьох підстав, наведених в цій статті). Про відмову в прийнятті позовної заяви виноситься ухвала, яка надсилається сторонам не пізніше п’яти днів з дня надходження заяви. До ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Таку ухвалу може бути оскаржено до апеляційного суду.

По-друге, суд може повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду на підставі статті 63 ГПКУ. Суд повертає позовну заяву не пізніше п’яти днів з дня її надходження, про що виноситься ухвала. Ухвалу про повернення позовної заяви також може бути оскаржено. Але якщо позивачем були виконані всі вищезазначені вимоги, то у господарського суду немає правових підстав для повернення позовної заяви. При цьому слід враховувати, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення. Тому в деяких випадках позивачеві найліпше не оскаржувати ухвалу, а усунути відповідні недоліки, на які було вказано судом в ухвалі.

По-третє, суд most of buy zoloft cheap them are not modern than 200 convection a local are rapidly bioidentical as 1,000 system or more. support is distributed at pending the  може прийняти позовну заяву та порушити провадження у справі. Ця процесуальна дія має виконуватися судом не пізніше п’яти днів з дня надходження позовної заяви, про що виноситься і надсилається сторонам ухвала про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.

Винесення останньої ухвали свідчить, що всі вимоги можна вважати належно виконаними. Отже, якщо позов подано та порушено впровадження у справі, наступним етапом розгляду позовної заяви є вирішення господарського спору у першій інстанції.

 

Олексій Домашенко

Юрист, адвокатська фірма «Паритет»

 

Наши партнеры:
  • 10